Їй потрібний хто-небудь молодий і здоровіший - з тих, що трудяться
на заводах.
- Вона має намір убити його?
- Немає.
- Чому немає?
- Боїться, що її піймають.
- Як її можна піймати? - вклинився голос Фал-лади.
- Тіло може її видати.
- Так що ж у неї на розумі? - знову почувся голос Гейерстама.
- Знайти здоровішого чоловіка й спокусити його. Вона [...]
- Де?
- Не знаю назви.
- Ви можете описати?
Якийсь час Карлсен мовчав. Він ішов поруч із нею, уздовж раскисшей від
сльоти дороги. Мрячив дощ. На ній було плаття яскравого розцвічення, у червону
і жовту смужку. На відстані вимальовувалися міські будинки.
- Де вона зараз? - повторив Гейерстам.
- Іде по пустирю.
- Що вона робить?
- Шукає чоловіка.
- Якого чоловіка?
- Кожного.
- Але вона була усередині вас минулою ніччю?
- Немає.
- Не усередині вас?
- Немає. Вона була в контакті із мною. Її розум був у контакті з моїм. Як
телемонітор.
- Вона зараз у контакті з вами?
- Немає.
- Вона знає, де ви зараз?
- Немає.
- Чому немає?
- Вона не запитала.
- Ви б сказали їй, якщо б запитала?
- Так.
- Ви знаєте, [...]
От голос стих. Олоф
відчув, як Гейерстам піднімає йому праву руку, потім роняє її.
Дивне відчуття, подібне пробудження від дуже глибокого сну, коли лежиш
у теплій зручній постелі, не бажаючи рухатися. Перебіг часу втратив
зміст. Він був радий плисти в цьому стані усунутого блаженства й дні, і
тижня.
Голос Гейерстама запитав:
- Ви здатні говорити із мною? Відповідайте, якщо так.
Із зусиллям долаючи [...]
.,
І справді, світло нестерпно різало ока. Карлсен прикрив їх, відчуваючи
теплу темряву. Голос Гейерстама повторював:
- Тіло видасться важким і розслабленим. Ви почуваєте, що буквально
потопаєте в кріслі. Подих глибокий і рівне…
Карлсен перейнявся теплим, затишним почуттям довірчості, як колись
у дитинстві, коли дали наркоз перед нескладною операцією. Він не усвідомлював
нічого, крім свого подиху й голосу Гейерстама.
Загіпнотизувати я вас можу лише з вашою допомогою. Важливо,
щоб ви почували себе затишно й вільно.
Він почав розгойдувати маятник, говорячи спокійно й розмірено. Карлсен,
привільно розташувавшись у шкірянім кріслі, розслабився. За кулькою смутно
маячила особа сидячого на диванчике Фаллады, відсвіти вогню в каміні відбивалися
у стеклах окулярів.
- Правильно, - доносився розміряний голос Гейерстама, - сядьте
поудобней і слухайте уважно, що [...]
- Мені піти? - запобігливо запитав Фаллада.
- Ні до чого, якщо тільки сам капітан Карлсен не побажає.
Він дістав із шафи металеву стійку, на загнутій верхівці якої
був гачок. До нього Гейерстам приладив шнурок із хромованою кулькою на
кінці. Кулька тихенько оберталася у світлі настільної лампи.
Карлсен, невідривно дивлячись на стійку, сказав:
- Я не заперечую.
Гейерстам повернув лампу так, щоб [...]
Мені переважно, щоб мої піддослідні були в повному
свідомості.
- Це зовсім безпечно, - підтвердив Фаллада. - Я сам був під
гіпнозом більш десятка раз. У студентстві в нас це йшло за гру.
- Добре, - кивнув Карлсен. - Коли?
- Так прямо зараз!
- Я можу заснути, - зізнався Карлсен. - Утомився здорово.
- Це не відіграє ролі. - Гейерстам потягнув [...]
гірше не буде.
- Вам ця ідея не подобається?
- Так ні, просто… - промурмотав Карлсен перепрошуючим тоном. - Просто
вийде, що мій розум мені вже не належить?
- Розумію. Але про це не варто хвилюватися. Ви увесь час будете в
свідомості.
- Таке хіба можливо? - здивувався Карлсен.
- Безумовно.
- Те, що якщо істота контактує з вашим розумом, то ви теж
перебуваєте в контакті з ним.
- Як? - випалив Фаллада.
- Ви коли-небудь бували під гіпнозом? - запитав Гейерстам у Карлсена.
- От! - Фаллада клацнув пальцями. - От що варто спробувати.
Карлсен покачав головою.
- Даєте згоду? - запитав Гейерстам.
- Я думаю…
Июль 19, 2009
0