А адже

Дата Июнь 15th, 2009 время 12:18 пп автор admin

0


А адже то у мене не затримається,
спущу.
Я кивнув.
– Згода, Вовка. Навіть якщо знову зап’ю, твій цвірінь берегти буду, як
зіницю ока. Зуб даю.
– Спасибі тобі, Василь Петрович.
Він відвалив.