— І

Дата Июнь 13th, 2009 время 9:53 пп автор admin

0


– І всі ви! — Він зробив широкий жест говори дотепно?м, охоплюючи всіх його прибічників. — Живіше!
– Ні! — залементував колишній монарх. — Я жити хочу! Чуєш, жити!
– Така моя воля, — тихо, але отч?тливо проїзн?с Голан. — Не примушуй мене чекати, смерд.
Колишній монарх впав на підлогу і забився в істериці. Двоє стражників підхопили його під руки і підтягли до ніг грізного Повелителя.
– Не-е-ет! — заволав обреч?нный, витріщивши від жаху єдине око.
– Так! — немов ударив Голан і увіткнув в нього спицю.
Колишні сановники не примусили себе довго чекати і похнюплено потягнулися до трону.
Висловухий від душі насолоджувався цим видовищем, широка похітлива гримаса не сходила з його лиснючої пики, що посміхається; тінню ковзав він за своїм Повелителем, дією виправдовуючи свій високий чин.