— Ну

Дата Июнь 14th, 2009 время 7:58 пп автор admin

0


– Ну навіщо, питається, ти узяв мою сокиру? У тебе що ж, свого немає? Ещ? як є, і навіть цілих два! Так ні ж, ти норовиш чуже цюкнути!..
Він встав і подош?л до мене. Тепер він був блідий.
– Тобі жалко для друга сокири, так? — запитав він, заглядаючи мені в очі. — Для кращого свого друга, так?
Сокира тим часом валялася біля вимерлого багаття і густо була забруднена свіжіше, ещ? кров’ю, що не згорнулася. Моєю кров’ю.